Книжечки збираємо - в табір вирушаємо!

    Робота бібліотекаря влітку настільки різнобічна і насичена, що й годі собі уявити. Перш за все це робота з пришкільними таборами у червні, далі липень і серпень - заходи в оздоровчих таборах. Тож, не гаючи часу, «книжечки збираємо й у табір «Лісовий берег» вирушаємо!»

    Спека… Йдемо корбутівським лісом. До табору далеченько. Де-не-де промайне вогняний хвостик лісової красуні. Білочки тут зовсім ручні, звикли до людей. Дарма, що нічого було дати хитрункам, вони так і йшли самі до рук, намагаючись випросити ласощі. Боже мій, яка краса навкруги! Вдихаємо на повні груди аромат свіжої цілющої хвої. Відчуття шаленого захоплення від простого буття на цьому світі не відпускає нас цілу дорогу… 

    Прийшли.

    Шукаємо старшого у таборі. Виявляється, зробити це не так уже й легко – видно, в основному, тільки дітей, які зайняті своїми справами. Нарешті нам вказують на двоповерховий «котедж», у якому живуть вожаті. Вітаємося. Розповідаємо про мету свого приходу і вже під час нашої розмови навколо починають збиратися діти і зацікавлено поглядати у наш бік. Тож не відкладаючи все у довгу шухляду, дістаємо книги і починаємо працювати. «Хто загадку відгадає, той у казці побуває», - виголошую я, беручи до рук книжечку житомирської письменниці Марії Пономаренко.

Цікаві, дотепні загадки відомої казкарки прийшлися до душі малим відпочивальникам. І не тільки загадки, а й усі інші книжечки, принесені у табір. Слухали дуже уважно про Житомирську обласну бібліотеку для дітей, про чудові книги, які живуть у книгозбірні, і які так хочеться прочитати!
    Тож запросили у гості всіх: і житомирян, і тих, хто живе поблизу. Сподіваємося, що іще не раз доведеться прийти у гості до маленьких непосидьків, щоб подарувати їм знайомство з Книгою.