Пам'ятаємо героїв АТО

     Як могло статись, що у ХХІ столітті спалахнула війна? І де? Не в якійсь далекій Африці на річці Лімпопо, а тут, у центрі Європи, де живуть розумні та освічені люди. Ще два роки тому, здавалось, ніщо і ніхто не порушить існуючого статусу кво. Мир на нашій землі здавався непохитним.

     Але ні... Знову здригнулась від вибухів земля, знову полилась кров, знову, як і 70 років тому, гинуть найкращі: ті, кому небайдужа доля рідної Батьківщини, нашої неньки-України.

     Мимоволі спадають на думку вірші Ліни Костенко, її роздуми на цвинтарі біля могил солдатів, які загинули у минулій війні:

                     Звання , і прізвища, і дати,

                     Печалі бронзове лиття,

                     Лежать наморені солдати,

                     І не проживши й півжиття.

                     Хтось, може, винен перед ними,

                     Хтось, може, щось колись забув,

                     Хтось , може, зорями сумними

                     У снах юнацьких не побув...

    Молоді, гарні, цвіт нашої нації. Вони вже ніколи не побачать своїх дітей, не обнімуть дружину чи сестру, ніколи не стоятимуть на порозі і не скажуть: "Мамо, я прийшов!"

    Що й сказати - війна... Жахлива, немилосердна, потворна у всіх своїх проявах. Але вони про це не думали, вони просто захищали свою Батьківщину. У відділі обслуговування дітей дошкільного віку та учнів 1-4 класів для вихованців пришкільних літніх таборів проведено цикл бесід про вшанування героїв АТО-вихідців із Житомирщини та вдосконалення національно-патріотичного виховання дітей та молоді.
      Також організована ілюстративна книжкова виставка "Спасибі тобі, визволителю: герої АТО Житомирщини".   

Ми пам'ятаємо!